Компульсивне переїдання

Компульсивне, наподоподібне, психогенне переїдання- розлад харчової поведінки, який характеризується приступами неконтрольованого поглинання їжі у більшій кількості, зазвичай на тлі вираженого стресу, а також в ситуації дистресу.

Клінічні критерії діагностики компульсивного переїдання припускає наявність випадків переїдання як мінімум 1 раз на тиждень протягом 3 місяців та супроводжується відсутністю контролю за прийомами їжі, а також наявністю трьох або більше критеріїв:

• Прийом їжі до дискомфортного відчуття повноти;
• Прийом їжі набагато швидше ніж зазвичай;
• Прийом великої кількості їжі за відсутності фізіологічного голоду;
• Харчування наодинці для того щоб приховати наявність розладу від оточуючих;
• Почуття огида від себе, почуття провини та пригнічений настрій після прийомів їжі.

Причини розвитку компульсивного переїдання

1. Біологічні

Повʼязані із дисбалансом гормонів, порушення роботи гіпоталамуса (частина головного мозку, яка також контролює апетит), що надає некоректні сигнали відчуття голоду та насичення. Також відомо, що низький рівень серотоніну у мозку відіграє певну роль у формуванні компульсивного розладу харчування.

2. Соціокультурні

Повʼязані із культурою харчування у середовище в якому зростає та розвивається людина .А також з тим, що батьки та близьке оточення можуть використовувати їжу як інструмент заспокоєння чи винагороди. До того ж , у сімʼях, де багато уваги приділяється тілу в контексті його розмірів та недосконалості ризики компульсивного переїдання досить високі.

3. Психологічні

Дистрес, складнощі у проявах емоцій, низька самооцінка, нестача підтримки, зовнішніх та внутрішніх опор, самотність, незадоволення власним тілом.

Важливо відмітити, що причиною розвитку розладу може бути, як один із наведених вище факторів так й їх комплекс.

Виявлення причин розвитку захворювання у контуженої людини є важливим завданням для того щоб обрати правильну та ефективну стратегію лікування

Розглянемо детальніше клінічну картину захворювання.

Компульсивне переїдання характеризується частими, повторюваними епізодами "зривів". Епізодом, в даному випадку, називають окремий період часу, протягом якого людина зазнає суб'єктивної втрати контролю над їжею, їсть помітно більше або інакше, ніж зазвичай, і почувається нездатним припинити даний процес.

Варто відрізняти компульсивне переїдання та переїдання при анорексії чи обмежувальному типі харчування. Для того, щоб діагностувати саме компульсивне переїдання, важливо переконатися, що людина вживає достатню кількість їжі поза епізодами переїдання. При обмежувальному типі харчування та/або при анорексії такі напади можуть бути як компенсаторна поведінка, пов'язана з сильним дефіцитом поживних речовин.

Переїдання дуже тяжко переживається людиною і часто супроводжується такими негативними емоціями, як вина чи огида. Але на відміну від булімії, епізоди компульсивного переїдання, як правило, не супроводжуються різного роду компенсаторною поведінкою (викликанням блювоти, прийомом проносних, важкими фізичними навантаженнями тощо). Може мати місце лише спроби сісти на дієту та взяти своє харчування під контроль.

Хоча компульсивне переїдання часто пов'язане зі збільшенням ваги та ожирінням, наявність таких не слід вважати обов'язковими, цей розлад може бути присутнім у людей з нормальною вагою.

Компульсивне переїдання незважаючи на відносну нешкідливість, може призвести до не менш небезпечних наслідків, ніж будь-який інший розлад харчової поведінки.

Ризики для здоров'я включають:

• Діабет;
• Підвищений кров'яний тиск;
• Проблеми із травним трактом;
• Високий холестерин;
• Задишка;
• Знижене лібідо;
• Порушення пам'яті;
• Складнощі з концентрацією;
• Втома та проблеми зі сном;
• Болісні відчуття у м'язах та суглобах, зниження рухливості.

До того ж, за оцінками фахівців близько 50% людей, які страждають на цей розлад, стикаються з тяжкою депресією, яка іноді супроводжується суїцидальними думками.

Людина з цим розладом уникає ситуацій, коли потрібно їсти в присутності інших людей. В результаті такого уникнення втрачаються важливі соціальні зв'язки і, зрештою, людина остаточно замикається в собі і позбавляє себе можливої підтримки. Їжа стає універсальним способом регуляції внутрішнього стану, без інших більш екологічних способів.

У цьому способі криється пастка: з одного боку, поглинання їжі заспокоює, допомагає з чимось впоратися, а з іншого, після чергового зриву людина відчуває складний коктейль переживань та почуттів. Зростає невдоволення собою, почуття агресії та відрази до своєї "слабкості".

Найбільш ефективним методом лікування компульсивного переїдання є комплексна робота, яка включає:

1. Роботу з соматичними порушеннями як з тими, що стали причиною розладу, так і з тими, що виникли внаслідок розладу. Часто неможливо точно встановити, що первинне, а що вторинне.
2. Роботу з психологічними предикторами розладу та актуальним станом людини. У рамках роботи з психологом проводитися спільне дослідження причин формування та розвитку розладу, а також пошук інших адаптивніших і схем саморегуляції.

Цілями такої роботи є:

1. Знайти зв'язок нападів переїдання із контекстом його життя;
2. Дослідити яку роль та функцію їжа виконує в житті людини та в її контакті зі світом;
3. Визначити які ситуації, почуття та переживання виявляються надмірними та нестерпними та провокують зрив;
4. Знайти більш конструктивні способи поводитися зі своїми переживаннями;
5. Навчитися більш ефективним стратегіям впорання зі стресом.

Важливо розуміти, що напади компульсивного переїдання виконують для людини адаптивну функцію. Доки не буде зрозуміло, як саме їжа допомагає людині впоратися з життєвими обставинами ніяка система харчування, дієта і будь-які інші жорсткі рамки не спрацюють.

Ключ до одужання - це повільна та акуратна робота з дослідження досвіду людини, контексту життя, його почуттів та переживань, пошук способів регуляції емоційного стану та якісно іншої взаємодії з собою та з іншими. Така робота набагато легша і ефективніша здійснюється у супроводі команди грамотних фахівців: психолог, дієтолог, спеціаліст соматичного спрямування, які розуміють специфіку та особливу структуру захворювання.